На початку жовтня в каплиці Інституту релігійних наук урочисто освятили копію ікони Матері Божої Жовквівської. Церемонію здійснили Архієпископ Петро Мальчук і Генеральний вікарій Ордену Проповідників Росії і України отець Яцек Дудка ОР. Під час Другої Світової війни оригінал ікони було вивезено з містечка Жовква, що під Львовом, і досі він знаходиться в домініканському костелі на Служеві у Варшаві. Відтепер подарована польськими монахами копія ікони прикрашатиме каплицю Інституту святого Томи Аквінського в Києві.
Освяченню передувала вечірня Служба Божа. Оскільки цей подарунок відомий також як образ Матері Божої Ружанця, Петро Мальчук багато уваги приділив тому, як важливо молитися на Вервиці. Він пригадав, як святій Бернадетті шість разів Мати Божа являлася в образі жінки, яка молилась на Розарії. І коли Бернадетта починала теж молитись, її серце билося в такт серцю Марії. Тож молитва Розарієм – як зустріч двох сердець, мого і Божого. Ми приймаємо Бога, починаємо уподібнюватися до Нього і жити Його словами. Якщо ми будемо молитись багато Розарієм, то наше серце буде битись разом із Божим. «Я заохочую, діти Божі, – звертався отець Петро до вірян, – щоб ми молились на Ружанці кожен раз. Бо кожен раз проходимо всі тайни, і вони стають нашими. Бог супроводжує нас і перемінює».
У встановленні копії ікони Матері Божої Ружанця в київській каплиці вбачається ще більше символізму, якщо згадати, що найпершим популяризатором молитви на Вервиці католицька традиція вважає саме святого Домініка, фундатор Ордену Проповідників, якому 1214 року зʼявилася Діва Марія.
Архієпископ Петро Мальчук закликав до молитви «за студентів і професорів Інституту релігійних наук, щоб вони розвивалися в домініканській духовності» (саме брати Ордену Проповідників заснували цей Інститут 22 роки тому і незмінно опікуються ним дотепер). Отець Яцек Дудка зазначив, що «традиційно ми молилися за пастирів, а будемо молитися за пастирів і за нашу єпархію».
Оскільки покровителем затишної каплиці Інституту є святий Гіацинт, то наостанок архієпископ висловив побажання, аби колись на стіні тут також зʼявилася копія картини, на якій зображено перехід святого Гіацинта через Дніпро (оригінал картини сьогодні зберігається у капличці в Венеції).
Історія ікони повʼязана з містечком Жовква поблизу Львова, його засновником, гетьманом Станіславом Жовквівським, і домініканцями, яким онучка гетьмана й мати короля Яна ІІІ Теофіла в 1653–55 роках профінансувала побудову монастиря та костелу Успіння Пресвятої Богородиці. Зробила то вона в памʼять свого улюбленого сина Марка, убитого татарами у битві під Батогом в 1652-му. Там теж знайшлося гідне місце для ікони Успіння Пресвятої Богородиці, протягом кількох століть шанованої монахами та мирянами.
Образ Матері Божої Ружанця, як і костел Ордену Проповідників, був свідком пожеж, перенесення кордонів, війн і повоєнних окупацій.
У 1945 році домініканці були змушені покинути Жовкву і забрали з собою ікону, яку у часи вигнання переховували спочатку під Жешовим, потім у монастирі в Кракові, аж допоки не знайшла вона собі місце в Варшаві – в каплиці св.Йосипа на Служеві, а з 1994 року в новозбудованому костелі св.Домініка.
Джерело
У встановленні копії ікони Матері Божої Ружанця в київській каплиці вбачається ще більше символізму, якщо згадати, що найпершим популяризатором молитви на Вервиці католицька традиція вважає саме святого Домініка, фундатор Ордену Проповідників, якому 1214 року зʼявилася Діва Марія.
Архієпископ Петро Мальчук закликав до молитви «за студентів і професорів Інституту релігійних наук, щоб вони розвивалися в домініканській духовності» (саме брати Ордену Проповідників заснували цей Інститут 22 роки тому і незмінно опікуються ним дотепер). Отець Яцек Дудка зазначив, що «традиційно ми молилися за пастирів, а будемо молитися за пастирів і за нашу єпархію».
Оскільки покровителем затишної каплиці Інституту є святий Гіацинт, то наостанок архієпископ висловив побажання, аби колись на стіні тут також зʼявилася копія картини, на якій зображено перехід святого Гіацинта через Дніпро (оригінал картини сьогодні зберігається у капличці в Венеції).
Детальніше про образ Матері Божої Ружанця.
Ікону виконано в техниці італійської школи зламу XVI–XVII столітть. На ній представлено Непорочну Марію, яка царює, з берлом у руці. Виразні чорні очі Богородиці прихиляють молільників до довіри. На лівій руці Марії спочиває Дитя, яке випромінює Божу ласку. Правицею Він благословляє, а на стороні серця тримає державу – цілий світ (разом з короною і берлом це є середньовічним символом влади монарха).Історія ікони повʼязана з містечком Жовква поблизу Львова, його засновником, гетьманом Станіславом Жовквівським, і домініканцями, яким онучка гетьмана й мати короля Яна ІІІ Теофіла в 1653–55 роках профінансувала побудову монастиря та костелу Успіння Пресвятої Богородиці. Зробила то вона в памʼять свого улюбленого сина Марка, убитого татарами у битві під Батогом в 1652-му. Там теж знайшлося гідне місце для ікони Успіння Пресвятої Богородиці, протягом кількох століть шанованої монахами та мирянами.
Образ Матері Божої Ружанця, як і костел Ордену Проповідників, був свідком пожеж, перенесення кордонів, війн і повоєнних окупацій.
У 1945 році домініканці були змушені покинути Жовкву і забрали з собою ікону, яку у часи вигнання переховували спочатку під Жешовим, потім у монастирі в Кракові, аж допоки не знайшла вона собі місце в Варшаві – в каплиці св.Йосипа на Служеві, а з 1994 року в новозбудованому костелі св.Домініка.
Джерело
Комментариев нет:
Отправить комментарий