Служба Божа на спомин померлих (29.11., 17:00)

Щороку наприкінці осені спільнота Інституту релігійних наук св.Томи Аквінського в Києві згадує тих наших студентів, викладачів, монахів–домініканців, які вже відійшли у Вічність. Запрошуємо усіх християн цієї суботи, 29 листопада, о 17:00 на Службу Божу в каплиці Інституту (вул.Якіра, 13, поверх 1). Помолимось за спасіння наших братів і сестер, а також за Царство Небесне для тих, хто поклав своє життя за свободу України. Разом попросимо Бога про мир в Україні та світі, адже сказано у Біблії, «де двоє чи троє в Імʼя Моє зібрані, там Я серед них» (Мт 18:20). Проповідь виголосить отець Петро Октаба ОР, біблеїст, душпастир, викладач і екс-директор Інституту релігійних наук.

Памʼятаємо тих, які вже перейшли земний шлях, адже звʼязок з ними – це наш скарб!

Джерело

Архієпископ Петро Мальчук: Молитва Розарієм – зустріч двох сердець, мого і Божого

На початку жовтня в каплиці Інституту релігійних наук урочисто освятили копію ікони Матері Божої Жовквівської. Церемонію здійснили Архієпископ Петро Мальчук і Генеральний вікарій Ордену Проповідників Росії і України отець Яцек Дудка ОР. Під час Другої Світової війни оригінал ікони було вивезено з містечка Жовква, що під Львовом, і досі він знаходиться в домініканському костелі на Служеві у Варшаві. Відтепер подарована польськими монахами копія ікони прикрашатиме каплицю Інституту святого Томи Аквінського в Києві.

Освяченню передувала вечірня Служба Божа. Оскільки цей подарунок відомий також як образ Матері Божої Ружанця, Петро Мальчук багато уваги приділив тому, як важливо молитися на Вервиці. Він пригадав, як святій Бернадетті шість разів Мати Божа являлася в образі жінки, яка молилась на Розарії. І коли Бернадетта починала теж молитись, її серце билося в такт серцю Марії. Тож молитва Розарієм – як зустріч двох сердець, мого і Божого. Ми приймаємо Бога, починаємо уподібнюватися до Нього і жити Його словами. Якщо ми будемо молитись багато Розарієм, то наше серце буде битись разом із Божим. «Я заохочую, діти Божі, – звертався отець Петро до вірян, – щоб ми молились на Ружанці кожен раз. Бо кожен раз проходимо всі тайни, і вони стають нашими. Бог супроводжує нас і перемінює».

У встановленні копії ікони Матері Божої Ружанця в київській каплиці вбачається ще більше символізму, якщо згадати, що найпершим популяризатором молитви на Вервиці католицька традиція вважає саме святого Домініка, фундатор Ордену Проповідників, якому 1214 року зʼявилася Діва Марія.

Архієпископ Петро Мальчук закликав до молитви «за студентів і професорів Інституту релігійних наук, щоб вони розвивалися в домініканській духовності» (саме брати Ордену Проповідників заснували цей Інститут 22 роки тому і незмінно опікуються ним дотепер). Отець Яцек Дудка зазначив, що «традиційно ми молилися за пастирів, а будемо молитися за пастирів і за нашу єпархію».

Оскільки покровителем затишної каплиці Інституту є святий Гіацинт, то наостанок архієпископ висловив побажання, аби колись на стіні тут також зʼявилася копія картини, на якій зображено перехід святого Гіацинта через Дніпро (оригінал картини сьогодні зберігається у капличці в Венеції).

Більше фотографій

Детальніше про образ Матері Божої Ружанця.

"Війна руйнує, вбиває, збіднює. Господь, дай нам свій мир!"

Тренінг «Від травми до нових сенсів» (15.11., 10:00)

15 листопада, в неділю, в Інституті релігійних наук відбудеться психологічний семінар-практикум «Від травми до нових сенсів». Усвідомити свої психологічні травми і знайти можливості звільнення від них допомагатимуть психологи-психотерапевти Катерина Гончар та Олена Омельченко. Початок о 10:00.

Про тренінг:

Шлях цілісності особистості пролягає через пізнання себе та свого травматичного досвіду. Коли ми усвідомлюємо, що травма – це ще не кінець життя, приймаємо та адекватно переживаємо її, то можемо навчитися жити з нею, ставити в житті нові цілі, бачити нові сенси, відкривати та використовувати власні ресурси. Психологічні травми, які ми не прийняли, не усвідомили та не пережили, не дають нам можливості жити повноцінним життям та радіти йому. Вони, як ланцюги на лапах орла, не дозволяють нам злетіти в небо.